Антон, 55 - 25 марта 2011 18:52

Прийшла весна ,а я живу зимою.
І сонця промінь викликає біль .
А по щоках як талою водою ,
Тече гаряча і самотня сіль .
Та все ж я подумки радію птиці
І першій квітці білій весняній ,
Та у воді глибокої криниці не бачу
світла доленці моїй.
З надією у небі я шукаю
Лелеку у парі ,наче
вісників добра ,
Та журавля самотнього шукаю –
Він загубився посеред життя……
Він ,як і я ,сумний і болем скутий ,
Приречений шукати – не знайти .
Про вічне щастя лиш
від інших чути
Й колись без сліду
зникнути – піти .
І не згадаєш ти мене зимою,
І долі не попросиш вороття ,
І журавля весняною порою
Не виглядатимеш ,
як символу життя…


Я забув про квіти ,
кохана забув !
І немов на цім світі
помер відбува…
про найперші - весняні ,
і про пізні осінні ,
про ромашки липневі,
про конвалії білі.
Про бузок, про жагучу черемху,
Про волошки і маків
п’янкий оберемок.
Я забув вже про те ,
що красою зоветься.
Що ж із серцем моїм ,
що ж із серцем….

• 
• 
•