Антон, 55 - 3 апреля 2011 12:13

Таке холодне слово : “ Прощавай ” .
Воно ,як крига ,мертве і прозоре.
Бездушне і безжалісне ,як море.
Не говори ! Мене не відпускай !
Так болісно , бо прийде цей момент.
Я знай ,прийде. Ти ,
відвіши очі ,
штовхнеш мене у прірву
злої ночі .
Де мрії розбиваються у щент .
Я знаю , буде , але є ще час .
Ще осінь не взяла тебе за руку.
Не повела кудись ,мені на муку .
Побудь зі мною цей останній раз .

Не буди у мому серці тихий щем.
Бо не знаю : чи судилось разом бути .
Погляд твій пронизливий лише
Знову світ зумів мені перевернути.

Не буди бо як прийде моя весна,
День та ніч в твої дивитись очі схочу .
Ти ж найкраща ,неповторна ,неземна .
Ти ,то Ти ! Й уста твої дівочі ,
Образ твій прожене неспокій й сон.
Знов складатиму сумні свої сонети.
Без дурних ,зарозумілих забобон
Ночі темної з горла вино й секрети.
Не буди у мому серці тихий щем.
А хоча …Буди !!!!Нехай воно палає!
Погляд твій пронизливий лише
Знов весь білий світ перевертає.

Я падаю. Збулись пророцтва.
Моя любов злетіла знов у небо.
Та сил нема і іншого не треба.
Я падаю.так дивно – просто.

Повільно,наче вводу темну.
Ісерце змучене останні сили,
У спалаху,що тільки –но зробило,
Розтративши усі, даремно,
Зійшло на попіл.В грудях пусто й тихо .
Душа згоріла.Плачем горло звело.
У напівтемряві старих костелів
Свічки . Не наробити б лиха.
А над землею лиш пташині зграї.
І зними я ,що між людей забутий .
Тобі мене уже не повернути.
Я з круками у Наву відлітаю…

Вируби світло
В моїй голові та викрути лампочку !
Може , то вітер
Видує дивні думки так не звичні
Для інших . Про квіти,
І про бажання вчинити відстрочку
І , насліпо , в серце вокзал залізничний
Встромити………….

• 
• 
•