Таша, 69 - 8 апреля 2011 20:44

Ігнор.
Ігнор... Як багато в цьому неприємного. Коли людина тебе ігнорує, то часто задаєш собі питання, чому? Невже так важко спитати "Як ти?" Може їй потрібна твоя допомога, може вона просто хоче розсказати, що з нею трапилось за день. Ми інколи не задумуючись над цим, ігноруємо хороших, близьких людей, бо думаємо, що вони є і нікуди не подінуться. Але приходить час, ми розуміємо, як ми були не праві. І уже нас нема кому вислухати. Ми починаємо нервувати і шкодувати за те, що зробили. От і вона дуже шкодує за тим часом, що не може його повернути назад.

Минає час і все минає,
ми зостаємося самі,
що в нас болить, ніхто не знає,
чому насправді ми одні?

в житті ми часто помиляємось,
і ігноруємо усіх,
тоді з собою залишаємось,
і думаємо вже лиш про тих.

про тих, хто вірив і надіявся,
про тих, хто правду говорив,
та ми не вірили, сміялися,
тепер ми знаєм, що "любив"

Тепер шкодуємо і мучимось,
та час назад не повернуть,
і у житті усьому учимось,
А Бог, наказує мабуть..........

• 
• 
•