Ольга, 68 - 15 мая 2008 00:02

У ЦАРИНІ ПОЕТИЧНОГО СЛОВА:
____________________________________________


"...ХОЧУ ИСКРЕННЕ ПОБЛАГОДАРИТЬ ЗА ЗНАКОМСТВО С ТВОРЧЕСТВОМ НАТАЛИИ БАКЛАЙ. ЗАЦЕПИЛО! ЧИТАЯ ЁЁ СТИХИ, ВОЛЕЙ-НЕВОЛЕЙ МЫСЛИ ОПУСКАЮТСЯ В ГЛУБИНУ ЖИЗНИ, А НЕ СКОЛЬЗЯТ ПО ПОВЕРХНОСТИ..."
(ИЗ СООБЩЕНИЯ)

***
НАТАЛЯ БАКЛАЙ. "СИНОВІ"

Я все тобі у віршах розкажу,
Бо прийде час, коли мені мовчати...
Ти полюби це небо й цю грозу,
І дай зернину жовтому курчаті.

Ти полюби це поле і цей ліс,
І не соромся глиняної хати,
Бо дід твій будував її колись,
Аби у ній твоя з'явилась мати.

Ти полюби цю осінь і цей лист,
І не топчи прадавньої могили,
Бо у могилах будем всі колись,
І то є гріх, щоб по кістках ходили.

Не відцурайся Слова і пісень,
Люби людей - вони твоє віконце,
І не журися на похмурий день -
Колись же треба відпочить і сонцю.

Не посягай на таїнства чужі,
Не осуди нікого у любові,
І не гартуй над вогнищем ножі,
І не пролий чужої краплі крові.

Не зазіхай на скарби не свої,
Бо все нажите. Тільки ми - не вічні,
І у житті не обминай ріллі,
Боятись праці - не по-чоловічи.

Не зрадь того, хто другом тобі є,
А ворога - хай слово твоє ранить,
І не кажи, що все в житті мине,
Бо ми на світі залишаєм пам'ять.

Ти полюби це небо й цю грозу
І дай зернину жовтому курчаті,
Я все тобі у віршах розкажу,
Бо прийде час, коли мені мовчати...

• 
• 
•