sekleta, 55 - 27 июня 2009 13:04

Мої мандрівки.
Ні закордону, ні історичностей українських. Один маршрут - Вінниця-Лисогірка. Лелеки на стовпі цілодобово кохаються. Лис вкрав у Ніни курей. На ставок прилетіли пара лебедів, а я ніяк не вдолаю зловити їх з фотоапаратом. Ще є білі чаплі, і сірі журавлі. Журавлі зворушують настільки, що фотографувати вже не хочеться. Гріх .

В хаті поселилась чергова жаба, і мандрує другий день поспіль невідомими ходами . Зробила жабі приємне - винесла на вулицю. Наступного вечора вона матеріалізувалась знову. Довелось влаштовувати повторний тур, вже з парадного ходу. На третій вечір жаби не було, зате її примара ввижалась мені повсюди.

Хто тут старший, в цій хаті? Я чи жаба? Я довше тут живу, і попрошу територію звільнити. Якщо комірне не платите.

Шпаки починають кожен ранок з групової наради на шовковиці, а я вітаю їх гучними оплексами. Іноді допомагає.

Зайця в цьому місяці не зустріла. Зустріла мандруючих в пошуках суниць на грунтовій дорозі Лисогірка-Кожухів. Казали ,що місцеві. На пароль "там, де вишка" - не відгукнулись. "Яка вишка ?". Значить, чужі. Про суничники під Педосами вирішила промовчати. Хай шукають свої галявини десь, де грушки.

А я не знаю, де грушки. Я знаю, де вишка !

Горіх однією гілкою похилився на стару хату. Дід Михальо сказав зрізати. Ніна прийшла через два дні і теж сказала - зрізати. Вони що, досі цього горіха не бачили ? Я горіх попросила - на хату не падати.

Налетіла шура-бура, чемний горіх впав акуратно біля хати. Економимо на обрізальниках дерев.

• 
• 
•