sekleta, 55 - 15 ноября 2009 23:49

Подруга вручила мені книжку Вікторії Хислоп зі словами:» іспанські танці і громадянська війна". Я мужньо взялась читати. Іспанські танці - згодна, описано майстерно, але я не фанатка, і здалося мені, що сюжет трохи затягнули, чи прискорили. Бо там сім’я, купа дітей, всі мають свою життєву дорогу, але описані якось однаково, чи що. Однаковість не у поведінці героїв, а в словах, якими авторка про них розповідає.

Але цю книжку я рекомендую до читання, попри деяку мильність сюжету. Не через танці, а через громадянську війну в Іспанії. Я знаю не так багато книг на цю тему, якщо чесно, крім Хемінгуея і біографії генерала Лукача нічого не згадаю. Зате в Україні модно посилатись на досвід Іспанії в дискусіях про збереження пам’яток тоталітарного режиму. Наче б то в Іспанії однаково шанують і зберігають пам’ятки Франко і могили його жертв.

От про це я точно можу сказати: фігня. Простори СНД - єдині і неповторні в збереженні тоталітарних пам’яток в наче б то демократичній країні.

Якраз Вікторія Хислоп розповідає, у художній формі, про той знаменитий меморіал, який будували політичні в’язні на забаганку Франко. Це не меморіал примирення, як нам іноді намагаються подати. Це ще один приклад приниження і повільного фізичного знищення людей з іншими політичним поглядами.
"- Похоже, что Франко отправит нас домой на Рождество, - сказал Антонио. - Мы здесь уже около года, верно ? И гора все такая же, как и тогда, когда мы приехали!
Он был прав. Пройдет двадцать лет и понадобится двадцать тысяч человек, прежде чем монумент будет закончен.
Каждую неделю умирало много рабочих, они погибали во время взрывов, их раздавливали камни или убивал электрический ток. Большинство из тех, кто работа в горах, подстерегала ужасная болезнь:когда они сверлили и били лопатой по горной породе, в воздух поднималаь пыль, и, хотя они прикрывали лица масками, микроскопические частицы кварца все равно оседали в легких".

Як люди змогли жити в таких умовах? "Для меня важно оставаться человеком. Мое сопротивление фашистам состоит в том, что я иду с ними, улыбаюсь, показываю им, что они не могут поймать мою душу, мое естество."- каже один з будівничих меморіалу. Він виглядає як бідний старий робітник. Навіть одяг, в який він вбраний, йому не належить.

" - А чем вы занимались до ...этого? - спросил Антонио.
- Я профессор философии в Мадридском университете, - без колебаний ответил он, намеренно используя настоящее время."

В післямові Вікторія Хислоп пише, що в 2007 році в Іспанії був прийнятий закон "Про історичну пам’ять". Закон засуджував диктатуру Франко і заборонив будь-яку символіку, що нагадує про режим Франко, на громадських спорудах. "Был отдан приказ демонтировать памятники, возведенные в честь Франко. Также признавалась незаконность преследования противников Франко во времена его диктаторского правления."

Ідея мирного співіснування пам’ятників катам і жертвам живе тільки в головах деяких українських і російських політиків. Але в Іспанії - все інакше.

• 
• 
•