Антон, 55 - 26 января 2011 18:35

Екстерном прожите моє життя
На злім переломі часу,
Коли помінявся не тільки стяг,
А все і усі від разу.

Моє покоління
пропаще….що ж…
Були покоління й у пащі.
Майбутнє в тумані.
Душевна дрож.
Пегас не знаходить паші.

Чорнобильські трави йому
не в смак… .
Базар…. Навіть храм базароний.
На продаж усе : і червоний мак,
І дівчина – сарна.
Тому я на владу таку плював
З високих сосин Галичини
Іще Україна ледь – ледь жива,
Високі багаття палим .
І дим від багать тих солодкий, сол…
А вітер ламає віти.
Ждем … може ,
прийде якийсь могол
і нас же про нас просвітить.
… І це вже було.
І усе було :
Бунти ,круги і дороги…
Шукаємо у всесвіті НЛО,
В собі заглушивши бога.
***********************************************************

Мы стали взрослей
На один разговор простой,
Мы стали сильней
На один волосок седой,
Мы стали умней
На одну морщину у глаз,
А мир стал теплей,
Теплей и добрей для нас….



Відчуваю себе покинутим,
Одиноким і неприкаянним.
Все життя у безодню кинуте
Біля мене вороння – зграями.

А колись мріяв в небо полинути,
Все на світі яскравими барвами
Фарбував та не стало милого
І усе заховалось за хмарами.

Я ще жду ,я жду ту годиноньку-
Повернеться коханий з далеку
І веселе промінні райдуги
Доторкнеться до серця зляканного.

Гадюкою повзе в чеканні час.
Клубок тремтячий підпирає груди.
Телефоную,та зв’язок урвавсь.
Коли ж тебе зустріну знову,любий?

Твоє волосся гладив би всю ніч.
Цілунками покрив би твоє тіло.
В обіймах задушив, як тоді,
Коли в обох душа і серце мліли!

І день не день, і темна ніч не ніч.
Думки рояться вуликомстривоженним.
Скажи мені, о Боже в чому річ?
Де ти пропав,мій невловимий сужений?

Твоя любов-після зими тепло!
Твоє кохання – оргій ніч бурхлива!
Вернись до мене- ти моє крило!
Безкрилому життя мені не миле.


Ти тілом читала вірші мої-
Худенька,немов весна,
Ті ,що від світу в жилах таїв,
Наче ковток вина.

У божевільно – блаженну ніч
Падав в прірву слів,
Бо відчувала
( А може , й ні …)
як я тебе кохав…

Сонна , мов сонях ,була мені
В танці душі, десь там…
Де я для інших віддаленів
За горизонтом шрам.

Там , де так холодно
Аж – аж – аж ,
Ми шепотвтемо “ Отче наш ”-
І закипить воно,
Ніжне й безумне ,
Як і любов,
Задля якої був.

Ти тілом читала знову і знов
Те , що я серцем чув.

***********************************************************

Не знаю таїнства думок твоїх.
Страшусь знання,щоб мої сподівання
Не звикли з часом,як кришталь води,
Під промінцямисонця в росах ранніх…..

***********************************************************
Дерева золотом цвітуть.
Весела осінь .
А я тебе , сумну й святу,
Люблю і досі.

Хотів би серцем обмануть
Своє тривожне.
Всім оголошено війну,
Йому ж – не можна,
Бо в нього ти …
Твої уста –
Як перший ранок ,
Моя сльозина золота,
Мій птах – підранок.
Життя піджальне , як вогонь,
Такі ж і люде…
Земне тепло твоїх долонь
Було і буде.

Коли ж космічна заметіль
Забілить звірів,
Твої пісні , сумні й святі,
Візьму у вирій.
Твоя коса і очі , й стан
Мені вже кровні,
Така глибока висота –
Немов Дніпро в них.

Дерева золотом цвітуть.
Весілля досі.
А я тебе ,сумну й святу,
Люблю , як осінь…

***********************************************************

Брехливе дзеркало сльози….
Фольга свтіння .
І крил чаїнних терези ,
Й “ до запитання”
Весняний лист летить –
мов цвіт,
На воду пада.
А нашим душам більше літ-
Як всім Карпатам.

Над нами небо –
крик трави ,
Під нами – зорі …
А в генах-
зойки татарви
Калинокорі…….

Пізнали тайну силу миї
І тайну кайфу.
Нема ні літа,ні зими
Таким в куфайках.

Нема ні азій ні європ –
Лиш тайна муки,
Коли поранене перо
У наші руки….

Та хани й хами навкруги,
І плебс , і лорди ,
Осіннє море , сад ,луги…
І зір акорди.

Фатальна музика грози.
“ совки ” і сови.

…. І шлях …
І скрикують вози -
Мов мучить совість…..

• 
• 
•